Упон

Упон, -ну, м. Привязь. Скаче теля на упоні. Ном. № 12492.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках ПРИВ'ЯЗЬ, і, жін.

1. Мотузок, вірьовка, ремінь, ланцюг і т. ін., якими прив'язують кого-, що-небудь. Ряба здоровенна собака на прив'язі біля комори почала гавкати (Панас Мирний, III, 1954, 40); Побрязкуючи прив'яззю, коні гризуть дерев'яні короби й щаблі ясел (Іван Кириленко, Вибр., 1960, 353); Заревів мотор, і «опель», немов хорт, що зірвався з прив'язі, понісся по дорозі в гущавину лісу (Юрій Бедзик, Полки.., 1959, 176); Тече вода, шумлять осоки, на прив'язі стоять човни (Павло Тичина, II, 1947, 150); У стійловий період корів утримували на прив'язі (Хлібороб України, 3, 1965, 16). ♦ Держати (тримати) язик (язика) на прив'язі див. язик; На прив'язі іти у кого — сліпо підкорятися кому-небудь. Палко засуджуючи в присутності Маринки гризотівський спосіб життя, нечесне обивательське животіння своїх батьків, ти продовжував іти в них на прив'язі (Валентин Речмедін, Твій побратим, 1962, 190); На прив'язі тримати (держати) кого, що — не давати волі, свободи кому-, чому-небудь. Судіть мене без боязні, — Та ж сильні ви, то знаєте! Судіть без встиду, та ж ви встид На прив'язі тримаєте (Іван Франко, X, 1954, 34); Іван засміявся. Він не впізнавав Павлика. Того Павлика, якого завжди треба було тримати на прив'язі, щоб не вискакував, як Пилип з конопель (Петро Колесник, Терен.., 1959, 218); Як (мов і т. ін.) на прив'язі, часто у сполуч. із сл. собака, сірко, рябко і т. ін.: а) без руху. Стояли [танки] кілька хвилин на пагорбі, захлинаючись.., тіпаючись усіма своїми сталевими мускулами, як на прив'язі (Олесь Гончар, Тії, 1959, 370); б) не маючи волі. — Каже [старшина], що в якомусь близькому селі.. парубки на вечорницях курили цигарки.. та й наробили пожежі. Згорів трохи не весь куток. От тепер гуляй, як собака на прив'язі! (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 352); в) надміру, занадто. — Передаси кумові — завтра. Обоє'язково буду завтра, бо сьогодні намотався за день, як сірко на прив'язі (Юрій Збанацький, Переджнив'я, 1960, 156).

2. Місце, де хто-небудь прив'язаний (що-небудь прив'язане). Де-не-де дзвякала сокира — видко, нашвидкуруч хтось лаштував хоч будь-яку прив'язь для худоби (Андрій Головко, II, 1957, 287).

3. спец. Система, механізм для прив'язування чого-небудь.

ПРИ́В’ЯЗЬ (те, чим прив’язують когось, щось до чого-небудь), ПРИ́В’ЯЗОК рідше, ПРИПІ́Н[ПРИПО́НАрідше]розм.Тече вода, шумлять осоки, на прив’язі стоять човни (П. Тичина); У темному гаю, в зеленій діброві, На припоні коні отаву скубуть (Т. Шевченко); Відбігши за недалекі кущі, зривався [струмок], як буйний кінь з припони (В. Гжицький).

Ілюстрації