Грішити
ГРІШИ́ТИ, шу́, ши́ш, недок.
1. Робити, чинити гріх (у 1, 2 знач.). [Іван:] Хто спить, той не грішить (К.-Карий, III, 1961, 28).
2. проти чого, чим. Порушувати якісь правила, норми, допускати помилки. Спокуса велика — поговорити, побути разом з цікавими людьми .. — а через те часами грішиш проти роботи (Коцюб., III, 1956, 414); Ще твої невправні рими, і у віршах ти грішиш порівняннями старими, що стирчать, як той комиш (Тич., II, 1957, 237).
Гріши́ти, шу́, ши́ш, гл.
1) Грѣшить. Хто спить, той не грішить. Ном. № 11291.
2) Гріши́ти на ко́го. Подозрѣвать кого, взводить напраслину, грѣшить. Не гріши на Бога — чорт діти забрав. Ном. № 933.
Синоніми до слова
ГРІШИ́ТИ (чинити гріх), ПРОГРІША́ТИрозм.,ПРОГРІША́ТИСЯрозм.,СОГРІША́ТИзаст. - Док.: згріши́ти, погріши́ти, прогріши́ти, прогріши́тися, согріши́ти. Висповідавшись, прийшла вона з церкви і, щоб не грішити, лягла мерщій спати (Панас Мирний); [Солоха:] За віщо таке лишенько на мене? Чим я провинила, чим прогрішила? (М. Кропивницький); - Ми прогрішилися, Марійко! ..Нам було прийняти сиротя Михайлове (О. Кобилянська); - Що день, що час ми тяжко согрішаєм перед Господом нашим (Г. Квітка-Основ’яненко).
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
Ілюстрації
Медіа
Див. також
Джерела та література
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 172.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 328.
https://uk.worldwidedictionary.org/грішити
