Талалайко
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 10:43, 1 грудня 2021; Ydmelnyk.ij21 (обговорення • внесок)
Талалайко, ка, м. = Талалай. Ой за білим частокілом талалайко скаче. Ном., стр. 297, № 233.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 244. ТАЛАЛА́ЙКА, и, жін.
1. розм., рідко. Те саме, що балалайка. — Старі на словах, — як на цимбалах, а на ділі — як на талалайці (Нечуй-Левицький, III, 1956, 70).
2. зневажл. Жіночий рід до талалай.
Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, 1979. — Стор. 26.
Ілюстрації
|
|
|
|
