Окружати
Окружа́ти, -жа́ю, -єш, сов. в. окружити, -жу, -жи́ш, гл. Окружать, окружить. Фригійців окружить. Котл. Ен.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках Окружати, жа́ю, єш, сов. в. окружити, жу, жи́ш, гл. Окружать, окружить. Фригійців окружить. Котл. Ен.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 50. КРУЖАТЬ, -аю, -аешь; прич. наст. навколишній; несов., перех.
1. Несов. до оточити.
2. Перебувати, бути розташованим навколо кого-чого-л. Великий парк оточував будинок з усіх боків. Пушкін, Дубровський. Непрохідні ліси оточували з трьох боків табори цих людей, а з четвертого — був степ. М. Горький, Стара Ізергіль.
3. Складати чиє-л. оточення, суспільство. [Карандышев:] Я хочу, щоб Ларису Дмитрівну оточували лише обрані люди. О. Островський, Безприданниця. [Доронін] полюбив і Волгу, --- і волзьких рибалок, що оточували його тепер. Чаковський, У нас уже ранок.
4. перекл. Існувати, мати місце по відношенню до кого-, чому-л. Якась таємничість оточувала його долю. Пушкін, постріл. [Нікітін] писав у своєму щоденнику: «Де я, боже мій?! Мене оточує вульгарність і вульгарність». Чехов, Вчитель словесності.
Ілюстрації
|
Медіа
Див. також
Джерела та література
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 50.
