Позчіплювати

Позчіплювати, -люю, -єш, Зчепити одне з одним (у множині).. Те ж саме, що скріпити, скріплювати, скріпляти.

Сучасні словники

З'єднувати одне з одним, приєднувати одне до другого. Щоб уникнути ковзання вінців один по одному, або бокових зсувів, вінці скріплювали між собою дерев'яними нагелями (Дерев'яне зодчество України, 1949, 57); Йому подавали, дошки, а він примощував їх вздовж і впоперек навколо купола, скріплюючи залізними скобами (Леонід Юхвід, Оля, 1959, 69); * Образно. Він [міст] з берегом правим лівий Сталевим хребтом скріпив (Петро Дорошко, Серед степу.., 1952, 53);

// Об'єднуючи окремі частини, робити щось цілісним, монолітним. Солдатська пісня, проходячи лейтмотивом через усе оповідання і скріплюючи його в єдине ціле, підкреслює думку автора про непереможну міць і красоту, властиві народові (Радянське літературознавство, 2, 1957, 108);

// Робити ґрунт щільним, унеможливлюючи зсуви і т. ін. Дерева, які ростуть на схилах, скріплюють корінням ґрунт, запобігаючи його розмиванню і змиванню талими водами або дощами (Колгоспник України, 1, 1957, 38)

Робити кого-, що-небудь більш стійким, міцним, непорушним. Робітничий клас і його Комуністична партія є тією силою, яка скріплює союз цих [соціалістичних] націй і керує ним (Тези про 300-річчя возз'єднання.., 1954, 21); Польський народ, вбачаючи в нас своїх вірних друзів і рятівників, поривався назустріч нашим воїнам, кровгю скріплював братерство народів (Літературна газета, 31.V 1951, 3); [Анна:] Ви ще не знавше, що значить влада, що значить мати не одну правицю, а тисячі узброених до бою, що можуть і скріпляти й руйнувати всесвітні трони (Леся Українка, III, 1952, 411); Хіба ж не слава Сталінграда Скріпила дьужбу фронтову? (Ігор Муратов, Піонер. слово, 1951, 166);

// Згуртовувати, єднати. Скріплювало всіх товариське почуття й відповідальність (Василь Козаченко, Вибр., 1947, 64);

// рідко. Підтримувати кого-небудь морально, бути розрадою в тяжкі хвилини. В думці він потішав свою Ганю, скріпляв своїх товаришів, заохочував їх сміло держати вгору піднятий стяг (Іван Франко, I, 1955, 305); Ваточників [в'язнів] що в чужині скріпляв, Піддержує святу надію? Знай: Той ясний погляд зір, що їм звіщав [вказує] Промінну путь в любимий, рідний край (Уляна Кравченко, Вибр., 1958, 224).

♦ Скріпляти (скріпити) дух чий, кому; Скріпляти (скріпити) сили чиї, кому — робити кого-небудь морально стійким, непохитним. Надійся лиш на себе і свій дух Скріпляй, зміцняй (Михайло Старицький, Вибр., 1959, 69); [Друга жінка (молодша. Так само склоняється перед Прісціллою):] Скріпи мій дух, він немічний, сестрице! (Леся Українка, II, 1951, 481); [Степан:] Дома щоденне пекло.. — і одна тільки мрія, що від тебе буде рятунок.., тільки тією мрією й жив, тільки вона мені сили скріпляла... (Михайло Старицький, Вибр., 1959, 368).

Засвідчувати ділові папери, документи підписом, печаткою. Зігнувся [офіцер] над столом і навстоячки черкнув на ньому [бланку] кілька слів і скріпив їх хитруватим підписом (Михайло Стельмах, Правда.., 1961, 192); — А тепер, значить, підходь підписуватись. От прямо скраю й підходь. А ми з секретарем тоді скріпимо (Андрій Головко, II, 1957, 59);

// Узаконювати щось, оформивши відповідні документи. Поки поділили вемлю, записали і скріпили відповідними актами, минуло чимало часу (Вадим Собко, Запорука.., 1952, 83);

// перен. Підтверджувати, підкріплювати щось чим-небудь. Вирішили — бастувати. Бастувати до переможного кінця, скріпивши постанову «словом честі» (Степан Васильченко, Незібрані твори, 1941, 192); Я гукаю всім вам, хто уміє скріпити слово ділом..: — Я з вами (Сава Голованівський, Поезії, 1955, 59).

Підсумовувати, стверджувати сказане раніше. — Чи багато постраждало за правду? — Є вже таки чимало в божім раю, — зітхнула глибоко бабуся.. — Так, в божім раю, — скріпила Орися (Михайло Старицький, Облога.., 1961, 62).

♦ Скріпити (скріпивши) серце: а) затамувати почуття гіркоти, незадоволення; стримати гнів, обурення тощо. Здригнув [Наум] увесь, скріпив серце, а сльози знай глита (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 86); Антін Глущук, скріпивши серце, ходить, як неприкаяний. Душить його злість (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1950, 88); б) (тільки Скріпивши серце) дуже неохоче, всупереч власному бажанню. Господар з другої кімнати виносить велену філіжанку з настояним на горілці вишняком, наливає його в густо припалі пилом чарки, потім, скріпивши серце, відхиляє заслінку від печі, придивляється, що можна вихопити з неї (Михайло Стельмах, I, 1962, 114).

Ілюстрації

Джерела та література

Словник української мови/Тлумачний словник української мови онлайн (1970-1980)- http://sum.in.ua