Довід

І. Довід, -воду, м. 1) Доказ.Доводи Доводами доведений. Що казати перед громадою, які доводи давати. Мир. Пов. І. 160. Тиха Кирилова мова, щира та тепла порада, розсудливі доводи не раз спиняли гіркі батькови скорботи. Мир. Пов. ІІ. 42. 2) Довід дати чому. Упоратися, впоратися.Не дав доводу ділові. Черк. у. Він готовому доводу не дав, а то щоб придбав ще. Черк. у.

ІІ. Довід, -ду, м. = Довідки. Поїхав на довід. НВолын. у. Та й пустивсь слідком за нею на розгляд і довід. Мкр. Н. 11.

Сучасні словники

ДО́ВІД, воду, чол. Певне міркування або факт, що наводиться як доказ чого-небудь. Тиха Кирилова мова, щира та тепла порада, розсудливі доводи не раз спиняли гіркі батькові скорботи (Панас Мирний, III, 1954, 67); Вся стара полеміка польських соціал-демократів проти самовизначення націй побудована на доводі про «нездійснимість» його при капіталізмі (Ленін, 22, 1950, 302).

Довід — воду, ч. Рс. Довід, паспорт, обставина або річ, що переконує про шось. Без особистого доводу не є што пущати ся в далеку дорогу. Словник лемківскої говірки.

Ілюстрації

Джерела та література

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 334.