Налучати
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 03:02, 14 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Налуча́ти, -ча́ю, -єш, сов. в. налу́чити, -чу, -чиш, гл. Нацѣливать, нацѣлить, прицѣливаться, прицѣлиться, направлять, направить. Не налучу ніяк ниткою у вушко. Константиногр. у. 2) Попадать, попасть на что. Налучила (царівна) на скелю, проломила корабель. Александров. у. Слов. Д. Эварн.
