Шрубок
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 09:06, 25 листопада 2021; I.kovalenko (обговорення • внесок)
Шрубо́к, -бка, м. Ум. отъ шруб.
Сучасні словники
- ШРУБО́К, бка, чол., діал. Зменш. до шруб. Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 530.
- ШРУБ, а, чол., діал. Шуруп. Цікавий кравець не знав механіки, і всякі.. шруби, з котрими раз у раз порався Петро Гельє, видавались йому чимсь незвичайним, дивовижним (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 8); Умів він викувати і леміш, і сокиру, умів нарізати шруб, змайструвати замок (Арсен Іщук, Вербівчани, 1961, 56).
♦ Як на шрубах ходить — про жваву, рухливу людину. Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 530.
- ШРУБКА, и, жін., діал. Гайка. Мій автомат ріже шрубки (Юрій Смолич, Сорок вісім.., 1937, 293); Винний прес уже два дні як у коваля, який має замінити на ньому одну шрубку (Михайло Томчаній, Жменяки, 1964, 79). Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 530.
Ілюстрації
|
|
|
Медіа
Джерела та література
- Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 530.
- Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 512.
