Коронний

Коронний, -а, -е. Коронный, государственный. Гетьману коронному узять себе за шию не давали. К. ЧР. 11.

Зміст

1 Сучасні словники
2 Ілюстрації
3 Медіа
4 Див. також
5 Джерела та література
6 Зовнішні посилання

Сучасні словники

1. Прикм. до корона 1. Коронна прикраса.

2. Стос. до корони (у 2 знач.); державний, урядовий. Королева.. увічнювала свою коронну власність покордонною фортецею (Іван Ле, Право.., 1957, 194); Звістку про те, що Потоцький стягає проти нього [Довбуша] коронне військо, він сприйняв зовсім не так безжурно, як хотів показати товаришам (Володимир Гжицький, Опришки, 1962, 138).

Коронний гетьман, іст. — гетьман, якого призначав сам король. На канапі.. лежить.. сам гетьман коронний — Потоцький, син старого Миколи Потоцького, що завершив сумно під Корсунем свою бойову славу (Михайло Старицький, Облога.., 1961, 23); Коронний суд, іст. — суд, що складався з постійних суддів-чиновників, яких призначав монарх. [Дрейсігер:] Того чоловіка конечне треба під коронний суд віддати (Леся Українка, IV, 1954, 237).

3. Найкращий, найбільш удалий (звичайно про роль, номер і т. ін. у репертуарі артиста). Він передивився.. усі її [актриси] давніші портрети «в коронних ролях» і в «бойових» убраннях (Леся Українка, III, 1952, 696); Нетерпляче чекав [Роман]: коли ж вона, нарешті, заспіває свою коронну, як йому здавалося, пісню про Романа і Марусю? (Василь Минко, Ясні зорі, 1951, 190); Я вирішив продемонструвати свій.. коронний номер (Леонід Смілянський, Сашко, 1954, 262).