Ріпиця

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Ріпиця, -ці, ж. = Репиця.

1)За Академічним тлумачним словником РІ́ПИЦЯ, і, жін. Покрита шерстю основа хвоста у хребетних тварин. Ще раз подивилась [Устина] на хустку та й ув'язала її до кінського хвоста, під саму ріпицю умостила, щоб ніде в дорозі не загубилась (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 271); Коли через двір майнуло дві вовчі тіні, він [собака] хоробро вистрибнув із своєї засідки і біля самого тину вчепився зубами одному вовкові в ріпицю хвоста. Це місце у вовків найдошкульніше (Петро Панч, Гарні хлопці, 1959, 49); // перен. Основа, початок чого-небудь. Кожна з них [верб] була зверху зрубана, і від ріпиці піднімалося.. молоде пагіння, припушене немічним листям (Євген Гуцало, Скупана.., 1965, 45).

2)Толковый словарь Ушакова РЕ́ПИЦА, репицы, жен. (анат.) Хвостовой отросток у позвоночных животных, покрытый шерстью. «Помогите его привязать к репице моей лошади.» Пушкин. «Стал… помахивать своим жидким пегим хвостом с оголенной репицей.» А.Н.Толстой.

Ілюстрації

Photoicon.png Photoicon.png Photoicon.png Photoicon.png

Медіа

Див. також

Джерела та література

Зовнішні посилання