Линовка

Ли́новка, -ки, ж. Ум. отъ ли́нва. Товста дуже міцна мотузка з волокон або дроту; канат.

Сучасні словники

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 486.

ЛИ́НВА, и, ж. Товста дуже міцна мотузка з волокон або дроту; канат. Робітник від млинка стояв над ямою і торгав линву, що зовсім вільно звисала з валу (Фр., І, 1955, 108); М’язисті плечі й дебелі руки — все тіло [шахтаря] переплетене м’язами, як вузлами сталевої линви (Чорн., Красиві люди, 1961, 10); * У порівн. Регіт, гамір, шум.. Язики, як линви, лиця розпашілі, в них прихована гроза (Тют., Вир, 1964, 176).

Словник української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 359.

Ли́нва, ви, ж. Толстый канатъ. Н. Вол. у. Порон на линві ходе, а у вас кажуть на мотузі. Литин. у. Ум. Линовка. Шибениця старенькая, линовки новенькі. Шух. І. 199.

Кана́т, трос, також кодо́ла, ли́нва — гнучкий виріб з дроту чи органічних волокон. Троси можуть бути крученими чи плетеними.

Товста дуже міцна мотузка з волокон або дроту; канат.

Ілюстрації

Файл:Ключка24112021

Канат