Гуж

Гуж, -жа, м. 1) Гужъ. Ремень для прикрѣпленія оглобли къ хомуту. Вас. 159. Коли взявся за гуж, не кажи, що не дуж. Ном. № 11015. Пристати з короткими гужами. Требовать настойчиво. Ном. № 3439.

Сучасні словники

Словник української мовиАкадемічний тлумачний словник (1970—1980) ГУЖ, а, чол. Ремінь, яким прикріплюють голоблі до хомута. Узявся за гуж — не кажи, що не дуж (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 266); Ламп гасових тепер уже небагато треба, бо скрізь електрика пішла, от промкооперація й пустила ґноти на шлеї, на наритники, на гужі!.. (Остап Вишня, II, 1956, 57).

Ілюстрації