Наковчити
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 02:51, 14 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Нако́вчити, -чу, -чиш, гл. Наговорить много безъ толку. Пані й почала: й обікрала її стара, і всі хотіли її душі такого вже наковчила! МВ. (О. 1862. III. 70).