Лійці

Лійці, -ців, м. мн. Возжи. Правоб. Левч. 13.

Сучасні словники

Частина упряжі, що складається з довгих ременів або мотузок і служить для того, щоб керувати конем. Лійці скріплені поперечними ременями, що йдуть через спину.

ЛІ́ЙЦІ «віжки» через посередництво польської мови запозичено з німецької; нвн. Léitseil (свн. leitseil, снн. leide-sēi) «тс.» складається з основ дієслова leiten «вести, керувати» і іменника Seil «канат, вірьовка» (свн. seil), спорідненого з снн. днн. дфриз. sēl, гол. zeel, дангл. sāl, англ. sole, дісл. seil «тс.»; р. [лейцы, бр. ле́йцы, п. lejc, мн. lejce, [lec, leca, lic, lica, lyc, lei̯cka, lecka, liска], ст. lec, lijec, ч. [lácaly, lácary], слц. liace, [ladze, lece], полаб. lai̯ćar;

ФОНЕТИЧНІ ТА СЛОВОТВІРНІ ВАРІАНТИ

• лі́ци
• лі́цка «тс.»

ЕТИМОЛОГІЧНІ ВІДПОВІДНИКИ

Слово Мова

• sole англійська
• ле́йцы білоруська
• zeel голландська
• sāl давньоанглійська
• seil «тс.» давньоісландська
• sēl давньонижньонімецька
• sēl давньофризька
• Léitseil «тс.» (свн. leitseil, снн. leide-sēi) нововерхньонімецька
• leiten «вести, керувати» нововерхньонімецька
• Seil «канат, вірьовка» (свн. seil) нововерхньонімецька
• lai̯ćar полабська
• lejc польська
• lejce польська
• lec польська
• leca польська
• lic польська
• lica польська
• lyc польська
• lei̯cka польська
• lecka польська
• liска польська
• lec (ст.) польська
• lijec (ст.) польська
• лейцы російська
• seil середньоверхньнімецька
• leitseil середньоверхньнімецька
• seil середньоверхньнімецька
• leitseil середньоверхньнімецька
• seil середньоверхньнімецька
• sēl середньонижньонімецька
• leide-sēi середньонижньонімецька
• liace словацька
• ladze словацька
• lece словацька
• lácaly чеська
• lácary чеська

Ілюстрації

Джерела та література

Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958. Том 2, ст. 368. http://wiki.kubg.edu.ua