Лійці

Лійці, -ців, м. мн. Возжи. Правоб. Левч. 13.

Сучасні словники

Частина упряжі, що складається з довгих ременів або мотузок і служить для того, щоб керувати конем. Лійці скріплені поперечними ременями, що йдуть через спину.

ЛІ́ЙЦІ «віжки» через посередництво польської мови запозичено з німецької; нвн. Léitseil (свн. leitseil, снн. leide-sēi) «тс.» складається з основ дієслова leiten «вести, керувати» і іменника Seil «канат, вірьовка» (свн. seil), спорідненого з снн. днн. дфриз. sēl, гол. zeel, дангл. sāl, англ. sole, дісл. seil «тс.»; р. [лейцы, бр. ле́йцы, п. lejc, мн. lejce, [lec, leca, lic, lica, lyc, lei̯cka, lecka, liска], ст. lec, lijec, ч. [lácaly, lácary], слц. liace, [ladze, lece], полаб. lai̯ćar; ФОНЕТИЧНІ ТА СЛОВОТВІРНІ ВАРІАНТИ лі́ци лі́цка «тс.»

ЕТИМОЛОГІЧНІ ВІДПОВІДНИКИ

Слово Мова sole англійська ле́йцы білоруська zeel голландська sāl давньоанглійська seil «тс.» давньоісландська sēl давньонижньонімецька sēl давньофризька Léitseil «тс.» (свн. leitseil, снн. leide-sēi) нововерхньонімецька leiten «вести, керувати» нововерхньонімецька Seil «канат, вірьовка» (свн. seil) нововерхньонімецька lai̯ćar полабська lejc польська lejce польська lec польська leca польська lic польська lica польська lyc польська lei̯cka польська lecka польська liска польська lec (ст.) польська lijec (ст.) польська лейцы російська seil середньоверхньнімецька leitseil середньоверхньнімецька seil середньоверхньнімецька leitseil середньоверхньнімецька seil середньоверхньнімецька sēl середньонижньонімецька leide-sēi середньонижньонімецька liace словацька ladze словацька lece словацька lácaly чеська lácary чеська

Ілюстрації