Супротивний

Супротивний, -а, -е. Противный, идущій напротивъ. А із низу буйний вітер повіває, а по Чорному морю супротивна хвиля вставав. АД. І. 186.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

СУПРОТИ́ВНИЙ, а, е.

1. Розташований навпроти кого-, чого-небудь; протилежний. Олімпіада Іванівна шпарко відступає від дверей і подається на супротивний кінець хати (Леся Українка, II, 1951, 64); Тут, у протоці, супротивний берег вибігав назустріч на кілька кілометрів довгою вузькою косою (Юрій Смолич, I, 1958, 45).

2. Зустрічний (про вітер, течію і т. ін.). Брели [заробітчани], зігнувшись під клунками, виснажені, худі, почорнілі від гарячих супротивних вітрів (Олесь Гончар, I, 1959, 4); Пліт несло швидко, але рівно, він лише ледь відчутно тремтів, наче страшився таємничої глибини і могутності супротивної течії (Сава Голованівський, Тополя.., 1965, 258).

3. Який докорінно відрізняється від кого-, чого-небудь; несумісний з чимсь. То були дві вдачі не тільки не схожі, але навіть супротивні одна одній (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 229); Члени рівняння можна переносити з однієї частини в другу, змінивши перед цими членами знаки на супротивні (Кисельов, Алгебра, I, 1956, 83);
// Який захищає інтереси, протилежні чиїм-небудь; ворожий комусь, чомусь. Хлоп'ята рідко коли не бувають поділені на дві супротивні купи; де не стрінуться по дорогах і стежках — зараз і до бійки (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 288); Ти [Рим] племена супротивні з'єднав.., Навіть неволю і гніт їм на добро повернув (Микола Зеров, Вибр., 1966, 373);
// у знач. ім. супротивні, них, мн. Супротивники у бійці, поєдинку і т. ін. Еней совавсь, як навіжений, Кричав, скакав, мов віл скажений, І супротивних потрошив (Іван Котляревський, I, 1952, 259).
// Супротивна сторона: а) у судовому процесі — особи, що захищають інтереси, протилежні інтересам другої сторони; б) супротивник, ворог. Йому [посередникові на маневрах] дозволяється дати пораду, але ні в якому разі не заступати ініціативи когось з командирів і не викривати жодної таємниці супротивної сторони (Микола Трублаїні, I, 1955, 66); в) той, хто захищає інтереси, протилежні чиїм-небудь.

4. бот. Розміщений один проти одного (про бруньки, листя, гілки і т. ін.). М'ята перцева має чотиригранні гіллясті стебла, покриті короткими темно-фіолетовими волосками. Листки супротивні (Знання та праця, 3, 1972, 29).

Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка

Супротивний, -а, -е. Противный, идущій напротивъ. А із низу буйний вітер повіває, а по Чорному морю супротивна хвиля вставав.

УКРЛІТ.ORG_Cловник

1. Розташований навпроти кого-, чого-небудь; протилежний. Олімпіада Іванівна шпарко відступає від дверей і подається на супротивний кінець хати (Л. Укр., II, 1951, 64); Тут, у протоці, супротивний берег вибігав назустріч на кілька кілометрів довгою вузькою косою (Смолич, І, 1958, 45).

2. Зустрічний (про вітер, течію і т. ін.). Брели [заробітчани], зігнувшись під клунками, виснажені, худі, почорнілі від гарячих супротивних вітрів (Гончар, І, 1959, 4); Пліт несло швидко, але рівно, він лише ледь відчутно тремтів, наче страшився таємничої глибини і могутності супротивної течії (Голов., Тополя.., 1965, 258).

3. Який докорінно відрізняється від кого-, чого-небудь; несумісний з чимсь. То були дві вдачі не тільки не схожі, але навіть супротивні одна одній (Н.-Лев., IV, 1956, 229); Члени рівняння можна переносити з однієї частини в другу, змінивши перед цими членами знаки на супротивні (Алг., І, 1956, 83); // Який захищає інтереси, протилежні чиїм-небудь; ворожий комусь, чомусь. Хлоп’ята рідко коли не бувають поділені на дві супротивні купи; де не стрінуться по дорогах і стежках — зараз і до бійки (П. Куліш, Вибр., 1969, 288); Ти [Рим] племена супротивні з’єднав… Навіть неволю і гніт їм на добро повернув (Зеров, Вибр., 1966, 373); // у знач. ім. супроти́вні, них, мн. Супротивники у бійці, поєдинку і т. ін. Еней совавсь, як навіжений, Кричав, скакав, мов віл скажений, І супротивних потрошив (Котл., І, 1952, 259). Супроти́вна сторона́: а) у судовому процесі — особи, що захищають інтереси, протилежні інтересам другої сторони; б) супротивник, ворог. Йому [посередникові на маневрах] дозволяється дати пораду, але ні в якому разі не заступати ініціативи когось з командирів і не викривати жодної таємниці супротивної сторони (Трубл., І, 1955, 66); в) той, хто захищає інтереси, протилежні чиїм-небудь.

4. бот. Розміщений один проти одного (про бруньки, листя, гілки і т. ін.). М’ята перцева має чотиригранні гіллясті стебла, покриті короткими темно-фіолетовими волосками. Листки супротивні (Знання.., 3, 1972, 29).

Іноземні словники

Словари и энциклопедии на Академике

1супротивний — а, е. 1) Розташований навпроти кого , чого небудь; протилежний. 2) Зустрічний (про вітер, течію і т. ін.). 3) Який докорінно відрізняється від кого , чого небудь; несумісний з чимсь. || Який захищає інтереси, протилежні чиїм небудь; ворожий… … Український тлумачний словник 2супротивний — прикметник … Орфографічний словник української мови 3супротивний — противник … Църковнославянски речник 4супротивність — ності, ж. Абстр. ім. до супротивний … Український тлумачний словник 5супротивно — Присл. до супротивний … Український тлумачний словник 6супрутній — я, є, рідко. Те саме, що супротивний 2). Супрутній вітер … Український тлумачний словник 7протилежний — 1) (розташований напроти кого / чого н., на початку / в кінці чого н.), супротивний, другий, і[и]нший, противний, потойбічний 2) (зовсім не схожий на когось / щось, несумісний із чимсь), полярний, антитетичний … Словник синонімів української мови

Ілюстрації