Лун

Лун, -на, м. = Лунь. Луна піймати. Умереть.

Сучасні словники

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Лун -а, ч. Те саме, що лунь.

Луна піймати — вмерти.

Словник української мови: в 11 томах

Том 4, 1973. — Стор. 556.

ЛУНЬ, я, чол. і рідко ж. Хижий птах родини яструбиних із сірувато-білим пір'ям у самців. Своє гніздо лунь очеретяний улаштовує в заростях високої болотяної рослинності (Корисні птахи України.., 1950, 74);

Часом пропливе над тією пустинею у тихому повітрі одинока лунь біла (Данило Мордовець, I, 1958, 87);

• у порівняннях: Обізвався старий дід з білою, як лунь, бородою (Панас Мирний, III, 1954, 308).

Лунь тебе (його і т. ін.) вхопить — помре хто-небудь.

Тобі там буде не до чмиги, Як піднесуть із оцтом фиги, То зараз вхопить тебе лунь (Іван Котляревський, I, 1952, 121).

Ілюстрації