М’ятлиця
М’ятлиця, -ці, ж. Раст. = Метлиця. ЗЮЗО. І. 110.
Зміст
Сучасні словники
[Великий тлумачний словник сучасної української мови]
М’ятлиця -і, ж., діал. Те саме, що метлюг.
Академічний тлумачний словник (1970—1980)
МЕТЛИ́ЦЯ, і, жін., діал. Метлюг. Як уродить метлиця, буде хліб сниться (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 97); «На ранній ріллі — пшениця, а на пізній — метлиця», — повчав досвід поколінь, відбитий у прикметах і приказках (Зінаїда Тулуб, Людолови, II, 1957, 180).
Академічний тлумачний словник (1970—1980)
МЕТЛЮ́Г, а, чол. (Apera spica venti, P. B.). Трав'яниста рослина родини злакових з розлогою волоттю, що росте як бур'ян у посівах жита, пшениці, ячменю.
Вікіпедія. Вільна енциклопедія
Метлюг звичайний (Apera spica-venti) — вид рослин родини тонконогові (Poaceae), поширений у Європі й Азії (Сибір, Казахстан). Однорічна трав'яниста рослина 25–100(120) см завдовжки. Стебла висхідні або лежачі. Лігула 3–12 мм завдовжки. Стебла і піхви гладкі, тільки у верхнього стеблового листка піхви трохи шорсткі. Листові пластини 7–25 см × 3–10 мм, шершаві. Волоть відкрита, яйцювата, 10–25 × 3–15 см; первинні гілки волоті розлогі. Колоски ≈ 3 мм завдовжки. Нижня колоскова луска 1.5–2.5 мм довжиною, значно коротша за верхню. Пиляків 3; 1–2 мм завдовжки. Поширений у Європі, Азії (Сибір, Казахстан); натуралізований: Алжир, Марокко, США, Скандинавський п-ів. В Україні зростає на пісках, піщанистих луках і як бур'ян на полях, біля доріг, в населених пунктах — майже на всій території але на півдні Степу рідко.
Ілюстрації
Медіа
Див. також
Горох
М'Я́ТЛИ́ЦЯ «мітлиця, Agrostis alba L.» (бот.) очевидно, результат давньої фонетичної зміни основи met- «мести» (як у мі́тлиця) в mętyрезультаті зближення з основою męt«мутити» (як у р. мясти́, мяту́, укр. сум’яття́); рос. [мятли́ка], білор. [мятлі́ца], пол. [mętliczka].
Джерела та література
Великий тлумачний словник сучасної української мови : 250000 / уклад. та голов. ред. В. Т. Бусел. – Київ; Ірпінь: Перун, 2005. – VIII, 1728 с., стор. 699.
