Грання

Грання́, -ня́, с. 1) Игра на инструментѣ. Почули вони весільне грання. Драг. 111. Були танці під грання своїх музик. Левиц. Пов. 8. 2) Дѣтскія игры.

Сучасні словники

Словник української мови: в 11 томах

Том 2, 1971. — Стор. 158.

ГРАННЯ́, я, сер. Дія за значенням грати і гратися.

В номерах часто були танці під грання своїх музик (Нечуй-Левицький, I, 1956, 340);

Сьогодні йому вже не хотілося гратись. Ігор усе мовчав, бо було невимовно соромно признатися, що за гранням не мав часу взятись за книжку (Олесь Донченко, VI, 1957, 121);

Він був абсолютний профан у складній теорії більярдного грання (Юрій Смолич, Сорок вісім... 1937, 64); — Де ж там до грання [в драмгуртку], коли й бігати на ті репетиції щовечора? (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 320).

Ілюстрації