Зчарувати

Зчарува́ти, -рую, -єш, гл. Околдовать. Треба брата зчарувати. Гол. І. 207. Вона ж мене зчарувала. Рудан. І. 18.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ЗЧАРУВАТИ, ую, уєш, док., перех., розм. Те саме, що зачарувати. Скривдили бідного сироту вороженьки лихії, бодай їм долі не було. Дання якесь дали парубкові, вчарували, а тепер знущаються! (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 25); — Пам'ятаю, як у гаю Ти своїм чудовим співом Зчарував усю громаду (Леся Українка, I, 1951, 371); Артисти ми — сьогодні в клубі грою Зчаруєм наших друзів-глядачів, А завтра там, на луках, за горою Почуєте за трактором наш спів (Павло Усенко, Листя.., 1956, 34).

Ілюстрації

Зовнішні посилання

{{subst:Шаблон:Словник Грінченка і сучасність|підрозділ=Інститут філології}}