Клюка
Клюка, -ки, ж. 1) Палка съ крючкомъ, крюкъ. Коли жиди Христа мучили, на роспятію гей роспинали, клюков за ребра гей розбивали. Гол. II. 23. 2) Клюки́ робити = ключкувати. Вх. Уг. 245.
Зміст
Сучасні словники
Академічний тлумачний словник (1970—1980)
КЛЮ́КА, и, жін., діал. Ковінька, костур. Мов стара бабусенька з клюкою, Будова вся пригнулась до землі (Михайло Старицький, Вибр., 1959, 63).
Словникове значення
Значення: «Палиця з кривим верхнім кінцем для опори при ходьбі».
Ілюстрації
Медіа
Див. також
З казкової символіки
З казкової символіки
Хочеться ще трохи поговорити про давнину, насиченою міфологічними персонажами, адже сучасність так нудна з її технологічністю. Отже, клюка – це незмінний і постійний атрибут відьом, які прикидаються бабусями, щоб обдурити своїх майбутніх жертв. Але жінка з косою – не завжди лиходійка. Наприклад, у фільмі «Морозко» (1964) бабуся-божий одуванчик дає надію головному герою не тільки на набуття колишнього, людського виду, але й на моральне зцілення. Адже саме з тієї пори, коли герой вирішив допомогти бабусі і віднести їй ковіньку, яку вона забула, поки ведмідь тягнув її додому, і починається справжнє одужання Вані.