Хрипіти

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Хрипіти, -плю, -пиш, гл. Хрипѣть. Хрипить у грудях, не буть мені в людях. Ном. № 13960.

Сучасні словники

ХРИПІТИ, плю, пиш; мн. хриплять; недок. 1. неперехідне дієслово Видавати горлом хрипкі звуки.

  • Бабу Оришку знову кашель напав, і, тяжко хрипучи, грузько спльовуючи, вона почала одкашлюватись (Панас Мирний, I, 1954, 239);
  • Поставив [Юрчик] Марусю на ноги, а сам, як підрізаний дуб, повалився на землю. Хрипів так, що земля, здавалося, хитається, і от гине, ну, гине зараз тут же чоловік (Гнат Хоткевич, II, 1966, 277);
  • В горлі йому щось булькало, він хрипів, захлинався (Семен Журахович, Нам тоді.., 1968, 51);

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

  • Як правильно писати та вживати слово – ХРИПІ́ННЯ

Ілюстрації

1200px-Parynx simple uk.svg.png Maxresdef34ault.jpg Зів2.png Photoicon.png

Медіа

.

Див. також

Джерела та література

Зовнішні посилання