Надаряти
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 02:29, 10 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Надаря́ти, -ря́ю, -єш, сов. в. надари́ти, -рю́, -риш, гл. Одарять, одарить. Сидить поруч із нею і надаря її тим щастям. Левиц. I. 515. Дарами надарити. Мет. 376. Мати Божа не возлюбила, не возлюбила, не надарила. Чуб. III. 334. Надарив Бог зайця хвостом. Ном. № 2489.
