Вовцюга

Вовцюга, -ги, м. Ув. отъ вовк. К. ЦН. 196.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ВОВЦЮ́ГА, и, чол., зневажл. Збільш. до вовк.

1. Убіг вовцюга в безборонну кошару (Олександр Ковінька, Кутя.., 1960, 66);
// У порівняннях. З бур'янів, мов вовцюга, вискочив назустріч їй Василь (Панас Мирний, IV, 1955, 82). Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 712.

УКРЛІТ.ORG_Cловник

ВОВЦЮ́ГА, и, ч., зневажл. Збільш. до вовк. 1. Убіг вовцюга в безборонну кошару (Ковінька, Кутя.., 1960, 66);
// У порівн. З бур’янів, мов вовцюга, вискочив назустріч їй Василь (Мирний, IV, 1955, 82). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 712.

Іноземні словники

Словари и энциклопедии на Академике

ВОВЦЮГА, -и, ч., зневажл. Збільш. до вовк .

Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.

Ілюстрації