Упиняти

Упиняти, -няю, -єш, сов. в. упинити, -ню, -ниш, гл. Удерживать, удержать, останавливать, остановить. Хоч і ворота зачини, то не впиниш. Ном. № 2034. Господь злющу руку впинить і на суді оборонитьК. Псал. 90.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

УПИНЯТИ (ВПИНЯТИ), яю, яєш, недок., УПИНИТИ (ВПИНИТИ), упиню, упиниш, док., перех., розм.

1. Зупиняти когось, утримувати від певних дій, учинків і т. ін. Батько навіть не спитав у дочки, де вона була: він звик до .. її никання по всіх усюдах і не впиняв ні в чому (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 246); Він так зрадів, що мусили його аж упиняти від гукання (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 295); Як мати не вмовляла його, як не пестила — не змогла упинити, один тілько сон знеможив його, і він проспав аж до вечора (Панас Мирний, I, 1954, 151); Хівря страх не любила того плачу дитячого.. Нічим його не впиниш! (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 110).

2. Стримувати, зупиняти (сльози). — Дитино моя кохана! Як же мені сльози впинити, коли самі з очей ринуть? (Марко Вовчок, I, 1955, 49); Страшний переказ Карпів упинив Івасеві сльози (Панас Мирний, I, 1954, 271). Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, 1979. — Стор. 459.

УКРЛІТ.ORG_Cловник

Упиняти, няю, єш, сов. в. упинити, ню, ниш, гл. Удерживать, удержать, останавливать, остановить. Хоч і ворота зачини, то не впиниш. Ном. № 2034. Господь злющу руку впинить і на суді оборонить. К. Псал. 90

Іноземні словники

Словари и энциклопедии на Академике

УПИНЯТИ (впиня́ти), -я́ю, -я́єш, недок., упини́ти (впини́ти), упиню́, упи́ниш, док., перех., розм.

1) Зупиняти когось, утримувати від певних дій, учинків і т. ін.

2) Стримувати, зупиняти (сльози).

Ілюстрації