Змагати

Змага́ти, -га́ю, -єш, гл. Быть въ силахъ, въ состояніи. Поки руки змагають, то як небудь по світу плентався б. Г. Барв. 416. Ой косити, молотити я то не змагаю. Гол. IV. 446. Чи ти здоров’ям змагаєш? Здоровъ ли ты? Здоро́в’я змагає. Здоровъ, — ва. Як здоров’я змагає, то добре б робити. НВолын. у.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ЗМАГАТИ 1, аю, аєш, недок., ЗМОГТИ, зможу, зможеш; мин. ч. зміг, змогла, ло; док. 1. перех., розм. Брати гору, здобувати перемогу над ким-, чим-небудь; перемагати. Був [Артем] дядько роботящий, землю шанував, і хоч змагали його злидні, та працював чоловік (Антоненко-Давидович, Крила.., 1959, 50); Венера зачала благати І за Енеєчка прохати, Вулкан йому щоб допоміг: Енеєві зробив би збрую Із сталі, міді, золотую — Такую, щоб ніхто не зміг (Іван Котляревський, I, 1952, 208); Ми всі дороги пройшли, Днів розірвавши туман, Лиха здолали, змогли Чорного ворона стан (Павло Усенко, Вибр., 1948, 298); // Переборювати, долати що-небудь (почуття, фізичний стан і т. ін.). Ішла дитина, на очах росла, Змагала в серці острах передвічний (Максим Рильський, Поеми, 1957, 288); // тільки 3 ос. Оволодівати всім єством. Хоч заплющив я очі, а сон мене не змагає (Марко Вовчок, VI, 1956, 309); Надходить [Зет] з брилою. Видко, втома починає і його змагати (Леся Українка, I, 1951, 450); Почне ж Тарас говорити про щось серйозно, вона умисне, ніби її змагають позіхи, прикриває долонею рота (Юрій Мушкетик, Чорний хліб, 1960, 114). 2. тільки недок., неперех., до чого, діал. Прагнути. Теперішні поети загалом змагають до того, щоби в своїх піснях, повістях, оповіданнях і т. ін. малювати життя людське таке, яким вони його бачать (Іван Франко, XVI, 1955, 157). Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 609.

ЗМАГАТИ 2, аю, аєш, недок., рідко, ЗМОГТИ, зможу, зможеш; мин. ч. зміг, змогла, ло; док., перев. з інфін. Мати змогу, бути спроможним що-небудь робити. Анна, слабовита й так, не змагала на найширшім загоні йти порівно з іншими (Іван Франко, I, 1955, 61); Сини.. саме до роботи. Господар також ще змагає (Володимир Бабляк, Випш. сад, 1960, 35); Великії у страха очі, Вся рать неслась, хто швидше зміг (Іван Котляревський, I, 1952, 220); Христя не змогла говорити... так її серце билося, стукотіло (Панас Мирний, III, 1954, 181); — Бігти зможеш? — Зможу, товаришу командир (Михайло Стельмах, II, 1962, 201); // тільки док. Дістати можливість робити що-небудь за певних обставин. Коли поставлять залізну грубку або куплять переносний камін, я зможу тут жити (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 403); [Річард:] Ти один в сій пущі мені б міг помогти, якби схотів. [Джонатан:] Аби я зміг, охоти не бракує (Леся Українка, III, 1952, 52); Звістка про падіння Перекопу приголомшила весь світ. Неприступний білий Верден, який, сподівались, зможе триматись роками, упав протягом трьох діб (Олесь Гончар, II, 1959, 438).

УКРЛІТ.ORG_Cловник

ЗМАГА́ТИ1, а́ю, а́єш, недок., ЗМОГТИ́, змо́жу, змо́жеш; мин. ч. зміг, змогла́, ло́; док. 1. перех., розм. Брати гору, здобувати перемогу над ким-, чим-небудь; перемагати. Був [Артем] дядько роботящий, землю шанував, і хоч змагали його злидні, та працював чоловік (А.-Дав., Крила.., 1959, 50); Венера зачала благати І за Енеєчка прохати, Вулкан йому щоб допоміг: Енеєві зробив би збрую Із сталі, міді, золотую — Такую, щоб ніхто не зміг (Котл., І, 1952, 208); Ми всі дороги пройшли, Днів розірвавши туман, Лиха здолали, змогли Чорного ворона стан (Ус., Вибр., 1948, 298); // Переборювати, долати що-небудь (почуття, фізичний стан і т. ін.). Ішла дитина, на очах росла, Змагала в серці острах передвічний (Рильський, Поеми, 1957, 288); // тільки 3 ос. Оволодівати всім єством. Хоч заплющив я очі, а сон мене не змагає (Вовчок, VI, 1956, 309); Надходить [Зет] з брилою. Видко, втома починає і його змагати (Л. Укр., І, 1951, 450); Почне ж Тарас говорити про щось серйозно, вона умисне, ніби її змагають позіхи, прикриває долонею рота (Мушк., Чорний хліб, 1960, 114). 2. тільки недок., неперех., до чого, діал. Прагнути. Теперішні поети загалом змагають до того, щоби в своїх піснях, повістях, оповіданнях і т. ін. малювати життя людське таке, яким вони його бачать (Фр., XVI, 1955, 157). ЗМАГА́ТИ2, а́ю, а́єш, недок., рідко, ЗМОГТИ́, змо́жу, змо́жеш; мин. ч. зміг, змогла́, ло́; док., перев. з інфін. Мати змогу, бути спроможним що-небудь робити. Анна, слабовита й так, не змагала на найширшім загоні йти порівно з іншими (Фр.. І, 1955, 61); Сини.. саме до роботи. Господар також ще змагає (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 35); Великії у страха очі, Вся рать неслась, хто швидше зміг (Котл., І, 1952, 220); Христя не змогла говорити… так її серце билося, стукотіло (Мирний, III, 1954, 181); — Бігти зможеш? — Зможу, товаришу командир (Стельмах, II, 1962, 201); // тільки док. Дістати можливість робити що-небудь за певних обставин. Коли поставлять залізну грубку або куплять переносний камін, я зможу тут жити (Коцюб., III, 1956, 403); [Річард:] Ти один в сій пущі мені б міг помогти, якби схотів. [Джонатан:] Аби я зміг, охоти не бракує (Л. Укр., III, 1952, 52); Звістка про падіння Перекопу приголомшила весь світ. Неприступний білий Верден, який, сподівались, зможе триматись роками, упав протягом трьох діб (Гончар, II, 1959, 438). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 609. Змагати, га́ю, єш, гл. Быть въ силахъ, въ состояніи. Поки руки змагають, то як небудь по світу плентався б. Г. Барв. 416. Ой косити, молотити — я то не змагаю. Гол. IV. 446. Чи ти здоров’ям змагаєш? Здоровъ ли ты? здоро́в’я змагає. Здоровъ, — ва. Як здоров’я змагає, то добре б робити. Н. Вол. у. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 163.

Іноземні словники

Словари и энциклопедии на Академике

Змагати

• 1змагати — I а/ю, а/єш, недок., змогти/, змо/жу, змо/жеш; мин. ч. зміг, змогла/, змогло/; док. 1) перех., розм. Брати гору, здобувати перемогу над ким , чим небудь; перемагати. || Переборювати, долати що небудь (почуття, фізичний стан і т. ін.). || тільки 3 … Український тлумачний словник

• 2змагати — Змагати: прямувати, йти [16] … Толковый украинский словарь

• 3змагати — 1 дієслово недоконаного виду перемагати розм.; прагнути діал. змагати 2 дієслово недоконаного виду мати змогу рідко … Орфографічний словник української мови

• 4змогти — I див. змагати I. II див. змагати II … Український тлумачний словник

• 5бороти — борю/, бо/реш, недок., перех. Перемагати кого небудь у двобої. || Тамувати в собі які небудь почуття, бажання. || рідко. Намагатися подолати або знищити що небудь. || Змагати кого небудь (про сон, утому і т. ін.) … Український тлумачний словник

• 6зборювати — юю, юєш, недок., зборо/ти, зборю/, збо/реш, док., перех. 1) Перемагати кого небудь у боротьбі (у 1 знач.), у сутичці, бійці. || Перемагати в бою. 2) Підкоряти, скоряти що небудь, брати верх над чимось. || Змагати кого небудь (про сон, дрімоту,… … Український тлумачний словник

• 7зможений — а, е, рідко. Дієприкм. пас. мин. ч. до змагати I 1) … Український тлумачний словник

• 8осилювати — юю, юєш, недок., оси/лити, лю, лиш, док., перех. 1) Переборювати, долати що небудь (перешкоду і т. ін.). || Перемагати у боротьбі. || Перемагати, пересилювати в собі які небудь почуття. 2) Справлятися з чим небудь, що вимагає певних зусиль. ||… … Український тлумачний словник

• 9поборювати — юю, юєш, недок., рідко, поборо/ти, борю/, бо/реш, док., перех. 1) Борючись із ким небудь, перемагати. || Перемагати у війні, в бою. || Переборювати який небудь або чийсь опір; справлятися з чим небудь. || перен. Оволодівати чим небудь, засвоювати … Український тлумачний словник

• 10похиляти — я/ю, я/єш, недок., похили/ти, хилю/, хи/лиш, док. 1) перех. Надавати похилого положення; починати хилити; нахиляти. || Своєю силою примушувати нахилитися, схилитися кого , що небудь; відтягати вниз своєю вагою. || Оволодівши всім єством,… … Український тлумачний словник

Ілюстрації