Миролюбний

Миролюбний, -а, -е. Миролюбивый. Миролюбним людям Бог помагає і дома й на полі. Г. Барв. 345.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

МИРОЛЮ́БНИЙ, а, е. Який любить мир.

1. Не схильний до війни, ворожнечі, сварок. Найдужчі, найдорожчі люди і миролюбні в той же час. Які в нас виросли споруди! Яка енергія у мас! (Павло Тичина, II, 1957, 241); Радянський народ, вихований в дусі пролетарського інтернаціоналізму, ділиться своїми надбаннями з усіма країнами народної демократії, з миролюбними народами світу (Радянська Україна, 6.XI 1956, 1); Згуртування всіх миролюбних сил світу під прапором боротьби за мир і свободу народів є вирішальним фактором їх неодмінної перемоги (Комуніст України, I, 1961, 4);

// Оснований на політиці миру і дружби. Соціалістичні країни є ініціаторами багатьох найважливіших миролюбних акцій, спрямованих на зрив агресивної політики імперіалістичних країн (Комуніст України, 10, 1967, 38); Наш народ переміг у бою І вершить миролюбні діла (Платон Воронько, Тепло.., 1959, 9);

// Сповнений приязні, дружелюбності до інших. Привітне його обличчя в ластовиннях осміхається миролюбною усмішкою (Степан Васильченко, II, 1959, 151); Пісню всіх народів, пісню миролюбну.. не заб'ють вони [палії війни] (Микола Бажан, Роки, 1957, 221). Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 715.

Ілюстрації