Зомлілий

Зомлілий, -а, -е. Обомлѣвшій. Шевч. 148. Її зомліла душа. Мир. Пов. І. 158.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ЗОМЛІ́ЛИЙ, рідко ЗІМЛІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до зомліти, зімліти;

// у знач. прикм. І віднесли в шпиталь зомлілую дівчину. І прийняли її там сестри милосердні (Леся Українка, I, 1951, 116); Ще важчі, ще чорніші думки обступили її у своїй хаті; клопочуть її стару голову, журять і без того зомліле серце (Панас Мирний, III, 1954, 37); Ось він вже дійшов кінця і втомлено став. Спершись на лопату, він важко розгинав зомлілу спину (Григорій Епік, Тв., 1958, 396); Він розминав зімлілі руки (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 389);

// у знач. ім. зомлілий, зімлілий, лого, чол.; зомліла, зімліла, лої, жін. Про непритомну людину. Коло зомлілої зібрався натовп

Іноземні словники

Словари и энциклопедии на Академике

ЗОМЛІЛИЙ 1: 1) упа́вший в о́бморок, лиши́вшийся чувств; обомле́вший, обме́рший;

2) оцепене́лый; обомле́вший; обме́рший;

3) затёкший; обомле́вший, замле́вший.

Ілюстрації