Тиляги
Тиляги́, -гів, м. Куяки, латы изъ желѣзныхъ или серебряныхъ дощечекъ, нашитыхъ на бархатѣ, сукнѣ или кожѣ. К. ЧР. 427. Червониї тиляги під сребром, під златом на себе надіває. Лукаш. 42. Тиляги під золотом та під сріблом понадівали. К. ЧР. 332.
Сучасні словники
Академічний тлумачний словник (1970—1980) Том 10, сторінка 112, права колонка
ТИЛЯГИ́, ів, мн., заст. Лати. — Бач, у яких пани кармазинах, які тиляги під золотом та під сріблом понадівали! (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 165); Зранку.. якісь полупанки в срібних тилягах на баских і убраних конях роз'їжджали геть по околиці (Олекса Стороженко, I, 1957, 370).
Вікіпедія
Тиляги́ (рос. куяк, монг. хуяг) — обладунок з металевих пластин, нашитих на оксамит, сукно чи шкіру. Цей тип обладунку був широко вживаним на Русі, у Сибіру та Китаї. Аналог західноєвропейської бригантини.Пластини зазвичай були круглі. Інколи серед них було по одній великій на грудях та спині. Такі пластини називались щитами. Від калантаря тиляги відрізнялися тим, що пластини не скріплювалися між собою кільцями, а кріпилися до тканини, а також інколи вкривалися нею.
Ілюстрації
 |
Медіа
Див. також
[тиляги]
