Мигати

Мига́ти, -га́ю, -єш, одн. в. мигнути, -ну́, -не́ш, гл. 1) Мигать, мигнуть. Зорі... мигали і бризкали світом в сухому прозорому повітрі. Левиц. Пов. 165. 2) Мелькать, мелькнуть. 3) Только одн. в. Ударить. Мигнув попід бороду бурсака. Св. Л. 220.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках МИГА́ТИ, аю, аєш, недок.

1. Те саме, що блимати 1. Щебетав соловейко, зорі мигали, вітерець пахучий шарудів вишеньками (Архип Тесленко, Вибр., 1950, 81); Не могла [жінка панотця] вечором шити при поганім світлі, що лиш смерділо й мигало (Лесь Мартович, Тв., 1954, 228).

2. Те саме, що блискати. Страшна блискавка мигає та миготить сливе безперестанку (Нечуй-Левицький, II, 1956, 390); Зрідка десь далеко мигала блискавка, освітлюючи суворі людські обличчя (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 77); // безос. [Дремлюга:] Навколо мигає, мабуть, гроза буде... (Олександр Корнійчук, II, 1955, 344); // чим. Посилати короткі світлові сигнали. — Значить, коли щось трапиться, — сказав пілот дівчинці, — мигай бортовими вогнями (Микола Трублаїні, Шхуна.., 1940, 188).

3. Те саме, що кліпати 1. З-під стола вискочив якийсь звір, скочив на стіл і став на чотирьох ногах.. Чорна морда сердито мигала очима й вищиряла білі зуби (Нечуй-Левицький, III, 1956, 80); Не мигаючи, він різко дивиться на дукача й безжалісно січе його своєю злобою (Михайло Стельмах, II, 1962, 350).

4. Те саме, що мелькати 1. Її тонкі пальці з дротами тільки мигали (Нечуй-Левицький, III, 1956, 88); В її руках лише мигали листки тютюну (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 129); І одна за одною.. у пам'яті мигають згадки — як станції (Василь Еллан, II, 1958, 11).

Ілюстрації