Показитися
Покази́тися, -зимося, -зитеся, гл. Взбѣситься (о многихъ).
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках 1. Сказитися (про багатьох тварин).
2. розм. Втратити ясність думки, здуріти (про всіх або багатьох). Як ось ляхи, ні з чого більш, як з жиру, показилися, мов собаки (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 389); — Між рідними розладдя пішло.. Усі — як подуріли, як показилися! (Панас Мирний, II, 1954, 218); Прискочили заспані троянівці і з криком: «Чи ви не показилися?!» — стали розтягати їх. Тимко водив безтямними очима навколо себе, крутився, як в'юн (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 186); // Робити щось недоладне, поводити себе нерозумно і т. ін. Показились десь діти.. Одно затялося, каже, що не буде вкупі жити, а друге й собі тієї співає... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 33); — І мої, і твої старі показились на ярмарку чи то від горілки, чи від чемериці? (Михайло Стельмах, I, 1962, 534).
3. Лютувати, казитися якийсь час. Нехай же підожде чорнорота та показиться в своїй хаті, виглядаючи з усіх вікон Катрю (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 319).
4. Бешкетувати якийсь час.
5. рідко. Покривитися, дуже змінитися (про обличчя). Зробивсь старший брат білий, як крейда, і справжній наймит... Та чого ж се комір розірваний..? Чого ж се обличчя так показилося? (Марко Вовчок, I, 1955, 298).
6. діал. Стати непридатним для використання; зіпсуватися. — Уже майже десята година, а в місті піде не видно ані однісінького числа «Сінника». Чи друкарня згоріла? Чи всі машини показилися? (Іван Франко, IV, 1950, 168); [Дрейсігер:] Геть показилось дрантя (Леся Українка, IV, 1954, 243).
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
Див. також
Джерела та література
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
http://sum.in.ua/s/pokazytysja
