Опанування
Опанува́ння, -ня, с. Овладѣніе, захватъ.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ОПАНУВА́ННЯ, я, сер. Дія за значенням опанувати 1, 2. Мусимо визнати у Масляка велику вправність у віршуванні.. та легкість, що походить, на жаль, далеко частіше від поверхового розуміння, ніж від повного опанування предмета (Іван Франко, XVI, 1955, 107); Складати літери.. стало важкою, майже неможливою до опанування справою, коли йому самому довелося з-поміж десятків гнізд каси виловлювати неслухняними пальцями потрібну літеру (Ірина Вільде, Сестри... 1958, 493); Шукав [Васюта] тих, хто очолив би похід проти косность в ставленні до техніки, за опанування її (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 213).
Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка
Опанування Овладѣть, завладѣть; охватить. От як опанували Умань, то й поставили усюди свій караул. ЗОЮР. І. 299. І пустиню опанують веселії села. Шевч. Опанував страх. Нехай тебе опанує лихая година. Харьк. г. Завзятість всіх опанувала. Котл. Ен. V. 68.
Ілюстрації
|
|
