Орчик
Орчик, -ка, м. = Барок. Kolb. І. 67. Величається як порося на орчику — важничаетъ, чванится. Ном. № 2495.
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
О́РЧИК, а, чол. Дерев'яний або залізний валок, до якого прикріплюють посторонки в упряжці; барок. Никодим Динька, наспівуючи лише одному йому відому пісеньку, ретельно вистругував орчика (Микола Зарудний, На білому світі, 1967, 235); Повільно.., поскрипуючи ярмами, рушили воли, прогуркотіли орчиками коні (Віталій Логвиненко, Літа.., 1960, 111). ♦ Величатися (завеличатися, пишатися, запишатися і т. ін.) як порося на орчику — дуже величатися, пишатися і т. ін. — Чого ж ти запишалась як порося на орчику? — підштовхнув її трьома пальцями Карпо (Михайло Стельмах, II, 1962, 370).
Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка
Орчик, -ка, м. = барок. Kolb. І. 67. Величається як порося на орчику — важничаетъ, чванится.
УКРЛІТ.ORG_Cловник
о́рчик — дерев’яний або залізний валок, до якого прикріплюють по¬сторонки в упряжці; барок. Вели¬чається, як порося на орчику (М. Номис — про когось, хто чва¬ниться).
Іноземні словники
Словари и энциклопедии на Академике
Дерев'яний або залізний валок, до якого прикріплюють посторонки в упряжці; барок.
Ілюстрації
|
|
|
Медіа
Цікаві факти
Матеріал з Вікіпедії
О́рчик — річка в Україні, в межах Валківського, Красноградського і Зачепилівського районів Харківської області та Карлівського і Чутівського районів Полтавської області. Права притока Орелі • Орчик — річка в Україні. • Орчик — село, Харківська область, Зачепилівський район. • Орчик — колійний пост Полтавської дирекції Південної залізниці.
