Устілка
У́стілка, -ки, ж. Стелька (въ сапогѣ). Кромѣ кожаной крестьяне кладуть устілку еще и изъ соломы. Чуб. VII. 419. Ой тим же я не прийшов, що чортмає підошов; у батьківських стидко, бридко, а в матерніх не схотілось, що устілки волочились. Нп. Устілкою жінчиною його дражнили. Грин. ІІ. 165. Ум. У́стілочка.
Зміст
Сучасні словники
УСТІЛКА, и, ж. Підстилка з шкіри, повсті, соломи, тканини, картону і т. ін., яку кладуть під ступню у взуття. На Миколі була чорна, мов земля, сорочка, подерта свита, старі шкарбани з дірками, звідкіль виглядали солом'яні устілки (Н.-Лев., II, 1956, 200); Перескочив [Дмитро] через пліт, загрузаючи по пояс в снігу. Чув, як сипкий холод посипався в халяви і почав розтавати на устілці під тонкою онучею (Стельмах, II, 1962, 384); Устілка - шкіряна, м'яка, добре пригнана, без зморщок; шнурки - з.. ремінців із сириці (В дорогу, 1953, 21 )
Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, 1979. — Стор. 501.
Ілюстрації
|
|
