Наврочувати
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 02:20, 10 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Навро́чувати, -чую, -єш, сов. в. наврочити, -чу, -чиш, гл. Причинять, причинить несчастіе, порчу, болѣзнь посредствомъ словеснаго пожеланія, завистливой или неумѣстной похвалы. Головонька моя бідна, хтось жінку наврочив. Чи не той то її врік, що допіро з хати втік? Либонь то ті наврочили, що мак потолочили. Грин. III. 360. А вже нашу худобоньку наврочили люде. Чуб. V. 1131.
