Безмірний
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 18:56, 11 листопада 2021; Iyyanchuk.fpmv21 (обговорення • внесок)
Безмірний, -а, -е. Безмѣрный, неизмѣримый, безпредѣльный. Стор. М. Пр. 166. Небо безкрає та безмірне. Ком. І. 20. Безмірна далечінь. Ком. І. 51.
Сучасні словники
1. Який неможливо або важко виміряти: неосяжний, безмежний. Ліси кінчаються десь під Знам'янкою, і далі біжать розлогі, запашні, безмірні степи Херсонщини (Ю. Янов., II, 1954, 234).
2. Надзвичайно сильний, глибокий (про почуття). Схиливши на груди голову, довго так стояв [Замфір], мовчазний та замислений, як жива статуя безмірного смутку (Коцюб., І, 1955, 230).
Ілюстрації
|
|
|
Джерела та література
Словник української мови. В 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
