Навічник
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 01:17, 10 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Навічник, -ка, м. Испорченное намісник. См. Навісний, — въ другомъ варіантѣ приведенной тамъ пѣсни стоить: Навічничок. Грин. III. 432.