Мітлиця

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 15:47, 11 листопада 2021; Voshalivska.fpmv21 (обговореннявнесок)

(різн.) ← Попередня версія • Поточна версія (різн.) • Новіша версія → (різн.)
Перейти до: навігація, пошук

'Мітли́ця, і, ас. Кормова трав’яниста рослина родини злакових із складним колосом. Крім тимофіївки, пошкоджують [колосові мухи] вівсяницю червону, мітлицю, вжу збірну і жито (Шкідн. і хвор.. рослин, 1956, 256); Прокіп махав грабками, не розбираючи, ..чи овес, чи стоколос, мітлиця чи усякий бур’ян (Н.-Лев., III, 1956, 124).

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках МІТЛИ́ЦЯ, і, жін. Кормова трав'яниста рослина родини злакових із складним колосом. Крім тимофіївки, пошкоджують [колосові мухи] вівсяницю червону, мітлицю, єжу збірну і жито (Шкідники і хвороби .. рослин. 1956, 256); Прокіп махав грабками, не розбираючи, ..чи овес, чи стоколос, мітлиця чи усякий бур'ян (Нечуй-Левицький, III, 1956, 124). Мітлиця звичайна, мітлиця тонка як A. tenuis (Agrostis capillaris) — вид трав'янистих багаторічних рослин родини тонконогові (Poaceae).

Ілюстрації

Мітлиця.jpg Мітлиця 2.jpg Мітлиця 4.jpg Без названи).jpg

Медіа

Див. також. Цікава інформація

Опис рослини. Кореневищний багаторічник до 80 см заввишки. Листовий язичок довжиною до 1 мм. Плоске, завширшки від 2 до 4 мм листя зелене; довжина становить до 15 см. Волоть 3–15(20) см завдовжки, після цвітіння розлога, з тонкими волосоподібними, трохи шорсткими гілочками. Колоски 1.75–2 мм довжиною, фіолетові або блідо-зелені. Зернівки еліпсоїдні, двоопуклі, без борозни, довжиною 1 мм, гладкі. 2n = 28.

Поширення Туніс, Європа, помірна Азія. Населяє всі види трав'янистих місць і пересічену місцевість, особливо на кислих ґрунтах. Вид натуралізований: Австралія, Нова Зеландія, США, Британська Колумбія, Аргентина; Чилі, Бразилії.

В Україні зростає на луках (особливо заплавних і гірських), лісових галявинах, прирічкових пісках — у Поліссі, Лісостепу і Карпатах — звичайна рослина; в лівобережному злаково-лучному Степу — рідко.

Джерела та література

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 756.