Навіряти
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 01:16, 10 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Навіря́ти, -ря́ю, -єш, сов. в. наві́рити, -рю, -риш, гл. Давать, дать въ долгъ. Шинкарочки мене знає, на сто рублів навіряє. Бал. 2.