Навал
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 02:12, 10 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Навал, -лу, м. 1) Напоръ воды. Іде він, аж люнув страшенний сплав, ріка, ніби море, шуміє, а повінь все гірше бутніє; приходить на місце, де міст стояв, а навал і в’язи, і міст урвав. Федьк. Поезії. І. 91. 2) Наклонъ (стоящаго столба). Волч. у.
