Хм!

Хм! меж. Гмъ! Полт. г.

Сучасні словники

(Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 93.) ХМ, виг. Виражає сумнів, роздумування, здивування, іронію. — Хм! — гірко мукнув дід і помовчав: — Ні, вже не ждати добра від Якова (Панас Мирний, I, 1954, 167); — Андрій... хм... Куди б це подівся Андрій? (Олександр Довженко, I, 1958, 247); — Поле не говіркого — роботящого любить. — Хм! Куди загнув! — сердито і насмішкувато чмихнув Свирид Яковлевич (Михайло Стельмах, II, 1962, 179).

Ілюстрації

Джерела та література http://sum.in.ua/s/khm Зовнішні посилання