Набріхувати
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 02:11, 10 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Набрі́хувати, -хую, -єш, сов. в. набреха́ти, -шу́, -шеш, гл. 1) Лгать, налгать на кого нибудь, клеветать, наклеветать. Знов почали сестри набріхувати на меншу. Стор. Люде собаки, чого не набрешуть. Ном. № 7805. Да се набре́хано. Это враки. 2) Говорить, наговорить пустяковъ, врать, наврать. Хтось мухам набрехав, що на чужині краще жити. Гліб.
