Бевкнути
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 18:02, 1 червня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Бевкнути, -ну, -неш, гл. одн. в. отъ бевкати. Пійду, по його душенці бевкну хоч раз. Маркев. 56 Первий дзвін до сповіді бевкнув. Мнж. 105.