Хряп!

Хряп! меж. Бацъ, трахъ, шлепъ. Хряп дідуся по щоці. Кв. (О. 1861. У. 22).

Сучасні словники

Академічний тлумачний словник (1970—1980)

Вигук, розмовне. Уживається як присудок за знач. хряпати, хряпнути.

— Брешеш, сякий-такий сину! — та хряп по вікну, а воно брязь! і до одної шибки так і розлетілось (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 291);

— Кавун — то наш піт і наша праця, а він вибере.. якнайбільшого, хряп об коліно, середину виїсть, а решту в бур'ян (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 35);

— Бережися ж там, дочко! — Пхі, — така весела була, — прощайте! — хряп дверима (Андрій Головко, II, 1957, 26).

Горох

Хряп - вигук на позначення різкого звуку від удару; звуконаслідувальне утворення, паралельне до хрьоп; можливо також, що це результат контамінації вигуків хрясь та ляп; пов’язувалося з хруп, хру́пати (Горяев Доп. I 54); р. [хряп], [хря́пать] «бити, ламати»;