Блеснути

Блесну́ти, -ну́, -не́ш, гл. = Блиснути. Блеснули мечами, як сонце з хмари. Чуб. ІІІ. 291.

Значення

   випустити яскраве світло, блиснути, виділитися своєю яскравістю ◆ "І стаканчик підморгнув, блеснув у місячному світлі, і допоміг цей стаканчик." М. А. Булгаков, «Майстер і Маргарита», 1929-1940 ◆ "Вгорі на сухому суку блеснули совині очі. В. Н. Комаров, «Таємниці простору та часу», 1995-2000
   раптово ненадовго з'явитися (часто про щось радісне, бажане) 
   раптово ненадовго виникнути у свідомості, у пам'яті; ◆ "Щаслива думка блеснула у мене в голові." Ф. М. Достоєвський, «Крокодил», 1865 
   яскраво проявити себе, показавши своє знання, вміння тощо. ◆ "Одна з закоханих у нього дівчат вирішила блеснути ерудицією і написала листа: «Я, звичайно, не Тетяна Ларська»." З. З. Співакова, «Не все», 2002

{{subst:Шаблон:Словник Грінченка і сучасність|підрозділ=Інститут мистецтв}}