Справджувати

Справджувати, -джую, -єш, сов. в. справдити, -джу, -диш, гл.

Сучасні словники

1. Запроваджувати, втілювати в життя.

Справдив Танський своє слово. О. 1861. VIII. 30. Отецький заповіт справдив я чесно. К. ЦН. 175. Справдиш ти, що бачать чистим серцем діти. К. Досв. 32.

1. присл. У дійсності, насправді.
2. у знач, вставн. ся. Для підтвердження достовірності висловлювання.

Важкувато було всій п'ятірці дівчат.. Та ніхто не сплохував: завтра Микола Дмитрович побачить, що і хіміки-аналітики, і лаборантки справдили його довір'я (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 341)

1. у знач. пит. частки. Для вираження сумніву; ~жній, -я, -є. :

• Який є насправді істинний, дійсний.
• Який відповідає певним вимогам, є досконалістю, взірцем, ідеалом.
• Надзвичайно подібний до кого-, чого-н.
• Яким повинен бути, який відповідає дійсності.