Пугарь
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 13:47, 9 листопада 2021; A.tsarenok (обговорення • внесок)
Пугарь, -ря, м. Стаканъ. Шух. І. 101. Ум. Пугарчик.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ПУГАР, я, ч., діал. — келих, кубок. Всі встали. Генерал пугар подвійний У руки взяв (Фр., XII, 1953, 358); Щоб трохи заспокоїтись, Кость Іванович навстоячки вихилив пугар бессарабського мерло [сорт вина] (Стельмах, І, 1962, 447).
Орфографія
Пугар - іменник, чоловічий рід, неістота
- ВІДМІНОК ОДНИНА МНОЖИНА
- Називний: пугар пугарі
- Родовий: пугаря пугарів
- Давальний: пугареві, пугарю пугарям
- Знахідний: пугар пугарі
- Орудний: пугарем пугарями
- Місцевий: на/у пугарі на/у пугарях
- Кличний: пугарю пугарі
Ілюстрації
Цитати української літератури з використанням слова "пугар"
"Аж згодом, коли кельнер Родріго приніс дві пляшки кальвадосу, коли Горбатюк вихилив добрий пугар та обтер вуса долонею, Ряжанка зрозумів, у чому справа." Білик Іван Іванович - Танго
"Антох завагався, треба ж берегтися, щоб не пропити чортові душу, але згадав, що має гроші, він сам за себе розплатиться, і вихилив пугар" Іваничук Роман Іванович - Манускрипт з вулиці Руської
