Жайворінячий
Жайворінячий, -а, -е = Жайворонків. Аф. 399.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
Жа́йвороня́чий, а, е. = Жайворінячий.
ЖА́ЙВОРОНЯЧИЙ, а, е. Прикм. до жа́йворонок 1. Жайворонячий щебет тонув у голосній мові працьовитих машин (Ю. Янов., І, 1958, 439).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 503.
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
Трохи про жайворонків
Жайворонок вважається чистою, божою пташкою. В українських легендах розповідається, що жайворонки, як і ластівки, витягали колючки з тернового вінка Христа або ж приносили вісті Богородиці про її Сина.
Жайворонок — це, очевидно, жертовна пташка, яка іноді й гине, проте забезпечує прихід весни. 22 березня на свято Сорока мучеників в Україні жінки пекли (а подекуди й зараз печуть) із тіста печиво — “жайворонків” у формі птахів, пташиних лапок, лялечок. Вони символізували душі покійних і навіть, за віруваннями, на певний час заступали їх. Це був жертовний хліб. Таке печиво роздавали дітям, а вони вже з “жайворонками” обов’язково гасали селом чи полем; залазили на дахи й дерева; підкидали “пташок” угору; самі їли і птахів годували крихтами та голівками з печива. Іноді “жайворонків” ховали в сіні, закопували в землю, кидали в річку або піч. Є підстави вважати, що “жайворонків”, а також печиво “буслові лапки” пекли й у пам’ять про померлих дітей. Вважалося, що померлі діти загадковим чином пов’язані з живими й можуть впливати на майбутню народжуваність. Відомо, що колись ображені на дорослих діти, як ритуальне прокляття, оголошували старшим, що в них ніколи не буде “жаврунків”. Про особливе пошанування божої пташки свідчить і те, що людям заборонено вживати жайворонків у їжу, вбивати, взагалі кривдити.
Джерела та література
http://about-ukraine.com/zhayvoronok-1740/
http://irbis-nbuv.gov.ua/ulib/item/UKR0001612
