Світовий

Світовий, -а, -е. 1) Утренній. Да зійшла зоря да вечірняя, зійде світова. Грин. III. 165. Світова зоря, зірниця. Чуб. І. 14. Поки світові півні заспівають. Мнж. 134. 2) Живущій въ свѣтѣ. Тут, світові. зважте, люде, що то в онім пеклі буде. Гол. III. 279. 3) Всесвѣтный, міровой. Світовий закон. 4) Извѣстный всему свѣту. Світовий брехун. Св. Л. 179. 5) Житейскій. Світові роскоші. Грин. III. 144. Поговоримо про се да про те світове. Г. Барв. 226. 6) Житейскій, обыкновенный, естественный, общепринятый. Се світове. Ном. № 3203. Світове діло. Мнж. 170.

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

СВІТОВИЙ 2, а, е.

1. розм. Прикм. до світ 1 1. Усі скелі облиті вранішнім сонцем, веселим, ясним.. Здається, бачиш чудову декорацію якоїсь світової дивної сцени, поставлену геніальним майстром, видуману геніальною фантазією (Нечуй-Левицький, II, 1956, 414).

2. Стос. до світу (див. світ 1 2). Найчорніше на світі — се дощ світовий. День непевний, тремтячий встає, боязкий (Леся Українка, IV, 1954, 264); [Савка:] Почнеться оте вечірнє стояннячко та північне обніманнячко, а світовеє прощаннячко, то й зовсім задурить воно [Олена] собі голову (Степан Васильченко, III, 1960, 62);

// Який буває на світанку. Була пишна тиха ніч. Над Одесом [Одесою] вже стояв світовий білуватий туманець (Нечуй-Левицький, V, 1966, 233).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, 1978. — Стор. 95.

СВІТОВИЙ 2, а, е.

1. Стос. до світу (див. світ 2 1). Надійка.. пригадувала космонавтів, які, перемагаючи все: і опір світової матерії, її загадковість, і свої, природні, людські, внутрішні перепони, — штурмують простори всесвіту (Василь Козаченко, Листи.., 1967, 275).

2. Який стосується земної кулі; який охоплює всю земну кулю, все людство; всесвітній. Любується [Івась] красою світовою, квітучими рослинами, живлом усяким (Панас Мирний, I, 1949, 181); Світовий соціалізм — це основне завоювання і дітище міжнародного робітничого класу, найбільш передовий і могутній загін світового революційного руху (Комуніст України, 10, 1973, 63); Кортить прочитати газету, щоб бути в курсі світової політики (Юрій Яновський, I, 1954, 77); Ніколи не являла людина й стільки благородної сили й величі духу, скільки явила у [другій] світовій війні незмірна радянська душа (Олександр Довженко, I, 1958, 356);

// Належний світові. У надрах Близького Сходу є 60 процентів світових запасів нафти (Радянська Україна, 7.VII 1967, 1);

// Відомий усьому світові; славнозвісний, славетний. З світовими класиками я ознайомився ще в часи, коли був за стипендіата при двокласовій [двокласній] школі (Степан Васильченко, IV, 1960, 49); [Дубина:] В нашому місті є вчені-біологи з світовим іменем (Захар Мороз, П'єси, 1959, 165);

// Визнаний у всьому світі. Багато європейців тепер учиться російської мови, й не далеко той час, коли вона буде прийнята в число мов світових (Михайло Драгоманов, II, 1970, 356); — Даруйте мені мою настирливість, але дозвольте бувати у вас. Ваше відкриття має світове значення... (Олесь Донченко, II, 1956, 77); Окремі вироби промисловості України вже досягли за своїми якостями рівня світових стандартів (Знання та праця, 4, 1967, 2); Світовий рекорд виплавки сталі; Світовий рекорд врожаю; Світовий рекорд у плаванні.

3. рідко. Власт. звичайному, буденному життю. Сідай же, будь ласка, та посидь, погомонимо про се да про те світове (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 226); Мати з Чайчихою про долю та про безталання світове почнуть, а введуть усе на діток своїх... (Марко Вовчок, I, 1955, 235);

// Власт. життю у всіх його проявах. — Ой, Химо, — промовляє [Катря], — як усе світове минаєі І кохання, і радощі, і горе (Марко Вовчок, I, 1955, 225); [Патрицій:] Брате мій, ти напути на нашу віру жінку, тоді вона вже плакати не буде по марних світових розкошах (Леся Українка, II, 1951, 227);

// Який відповідає усталеним вимогам певного суспільства, колективу. Світові звичаї знає [Дружка]: Кого встріне — привітає (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 222);

// Власт. усім; людський. Він хтів принаймні словом полегшить свою душу, як хмара чує потребу вилить свою вагу, і говорив. Бо що свої болі — пусте. Світове горе велике (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 41);

// Який усі добре знають; загальновідомий. Усе світове я їй [Катрі] доводжу гарно, беруся розсудливо, як могучи, — та шкода мого розуму клопітного! (Марко Вовчок, I, 1955, 214); Прилащиться підлиза хоч до кого: солодкії слова Приманюють великого й малого, — То вже така дурниця світова (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 91).

♦ Світова річ: а) звичайна річ, нічого дивного. — Роман не бив тебе, не нівечив. Він чоловік тихий. А коли ви, може, коли і полаялись, то це світова річ. Без лайки, змагання та сварки ніхто не проживе (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 414); б) уживається як вставне словосполучення в значенні відомо, звичайно. Вона вилюдніла б, світа б побачила та й собі що-не-що справила б. А то — річ світова — трапиться чоловік, то, дивись, і перев'язати нічим (Гнат Хоткевич, I, 1966, 124); [Юда:] З сусідами в той час я позивався за спаш, за оранку — річ світова! — і змучився ворогуванням людським (Леся Українка, III, 1952, 133).

4. заст. Прикм. до світ 2 7. Sophie багато дечого бракує. Звісно, з часом то все прийде, але все ж треба, щоб вона як можна скоріш привикла до світових звичаїв. Треба її частіше в люди вивозити (Леся Українка, III, 1952, 508); Бендер, як світовий чоловік, поскладав усім визначним людям міста Б. візити (Осип Маковей, Вибр., 1954, 123).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, 1978. — Стор. 95.

Ілюстрації