Клюкати

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Клюкати, -каю, -єш, гл. 1) Клевать. Якіл сів на дуба та й клюка. Мнж. 4. 2) Ниться (о пульсѣ). Вже жили не клюкають. Ном. № 8233. 8) Выпивать, пьянствовать. Клюкнули вже з ранку добри К. ЧР.

Сучасні словники

КЛЮКАТИ

1. перех. неперех., розм. Те саме, що клювати 1, 2; дзьобати.

2. неперех., перен., фам. Пити спиртні напої, напиватися до сп'яніння. Козак Мамай також умів клюкати й вихиляти.

Ілюстрації

C4ejleVWAAEFxoB.jpg Photoicon.png Photoicon.png

Медіа

Джерела та література

https://slovnyk.ua/index.php?swrd=%D0%BA%D0%BB%D1%8E%D0%BA%D0%B0%D1%82%D0%B8

Зовнішні посилання